Питання та відповіді при Long COVID-19

Питання та відповіді при Long COVID-19

Хто знаходиться в зоні ризику розвитку Long COVID?

Не має зв’язку між важкістю гострого COVID-19 та розвитком постковідних ускладнень. У зоні «лонг-ковідного ризику» знаходяться усі, навіть ті, хто переніс COVID-19 безсимптомно та з хибно-негативним ПЛР-тестом.

Хто такий «Далекобійник»?

«Далекобійник» (Long-hauler) - термін, запропонований Гарвардською школою, США, означає людину, у якої був діагностований COVID-19, але яка не повернулася до вихідного рівня здоров’я та функціонування через 3-6 місяців після перенесеної хвороби.

Як кодувати постковідний синдром в МКХ-10?

Постковідний синдром внесено до МКХ-10, код рубрики U09.9 «Стан після COVID-19 неуточнений».

Які причини розвитку постковідного синдрому?

Наступні патофізіологічні процеси розглядаються основними причинами Long COVID:

• Системне фонове запалення, яке виникає внаслідок ушкодження цитокінами та вільними радикалами ендотелію судин при гіперімунній реакції; у пацієнтів після одужання концентрація цитокінів у сироватці крові залишається вищою, порівняно із контрольною групою, що свідчить про продовження запального процесу після одужання. Цитокіни збільшують проникність гематоенцефалічного бар’єру, внаслідок чого SARS-CoV2 може інфікувати астроцити та мікроглію, активувати каскад нейрозапалення і нейродегенерації.

• Ендотеліїт – один із провідних синдромів при COVID19 та пускових механізмів лонгковідного синдрому. Вірус SARS-CoV2 може безпосередньо інфікувати ендотеліальні клітини, проникаючи через рецептори АПФ2, внаслідок чого викликати дифузне запалення ендотелію. Пряме ураження ендотеліоцитів вірусом або їх опосередковане пошкодження імунними клітинами, цитокінами та вільними радикалами може бути причиною вираженої дисфункції ендотелію, що у подальшому веде до порушень мікроциркуляції, вазоконстрикції, розвитку ішемії органів, запалення та набряку тканин, прокоагуляції. У поєднанні з хронічним запаленням, як наслідок ендотеліальної дисфункції, виникає гіперкоагуляція, підвищення рівня фібриногену, сповільнення процесів фібринолізу й антикоагуляції, що може викликати формування тромбів.

• Пульмоніт - пошкодження легень внаслідок ураження судин та альвеолоцитів вірусом та цитокінами.

За якими масками ховається Long COVID?

Вчені ідентифікують понад 200 постковідних симптомів в 10 системах органів, з яких 66 симптомів відстежуються протягом семи місяців (астенія, біль у м'язах та головний біль, пришвидшене серцебиття, проблеми зі сном, концентрацією уваги та пам'яттю, випадіння волосся, втрата запаху та смаку, метаболічні порушення, артеріальна гіпертензія, анемії, неврологічні ускладнення, в т.ч. полінейропатії та гострий ішемічний інсульт, тощо)

Як діагностувати Long COVID?

Потрібно зв'язати поточний стан пацієнта, загострення захворювання і появу нових симптомів з перенесеним COVID-19:
• Чи хворів пацієнт на COVID-19 та скільки часу минуло?
• Чи повернувся пацієнт до свого стану здоров'я та функціонування, який у нього був до COVID-19?
Якщо хворий не повернувся до колишнього стану здоров'я, це «далекобійник».

Для уточнення діагнозу захворювання пацієнту призначаються лабораторні методи обстеження, завдяки яким можна виявити маркери запалення. Із доступних методів – це загальноклінічний аналіз крові, СРБ, D-димер. Підвищені рівні лейкоцитів та підвищений СРБ вкажуть на системне запалення, D-димер на ознаки ендотелііту, IL-6 - маркер хронічного запалення.

Також потрібно враховувати весь спектр можливих скарг:
• провідний постковідний генералізований симптом «загальна слабкість» вказує на астенічний синдром;
• провідні симптоми в неврології: головна біль, когнітивні порушення, мозок в тумані, аносмія, дизосмія – порушене сприйняття запаху, симптоми периферичної нейропатії («мурашки» та оніміння), тривога;
• в кардіології: біль в грудях, серцебиття, підвищення артеріального тиску;
• в пульмонології: продовження респіраторних симптомів - кашель, задишка, важкість в грудях.

Які є можливості медикаментозної реабілітації «далекобійників»?

Після перенесення гострих симптомів COVID-19 потрібен обов’язковий моніторинг дихальної функції, кардіальних симптомів, стану нервової системи та психічних функцій, а також синдромно-патогенетичний підхід до реабілітації пацієнтів, спрямований насамперед на усунення системного фонового запалення, покращення ендотеліальної функції та зменшення проявів астенії:

✅Едаравон (Ксаврон) допомагає знизити системне фонове запалення внаслідок придушення прозапальних цитокінів, нейтралізації вільних радикалів, зменшення активації мікроглії і астроцитів.

✅ Фіксована комбінація L-аргінін та L- карнітин (Тіворель) покращує енергозабезпечення міокарду та допомагає усунути наслідки ендотеліїту; для посилення останнього ефекту рекомендовано приймати Тівортін аспартат перорально після закінчення інфузійного курсу.

✅ Парентеральний N-ацетилцистеїн (Інгаміст) - пневмопротекторна дія парентерального N-ацетилцистеїну зі здатністю запобігати апоптозу респіраторного епітелію, знижувати активність нейтрофілів у респіраторному епітелії, захищати антипротеазні ферменти (α1-антитрипсин, що розщеплює клітини колагену), стимулювати виділення сурфаканту пневмоцитами.

✅ Розчин на основі ксилітолу (Ксилат) – незалежне від інсуліну джерело енергії, зменшує прояви астенічного синдрому.

✅ Лодиксем – універсальний органопротектор з ефектом денного транквілізатора, допомагає знизити рівень тривоги та покращити сон.

Для максимального одужання пацієнтам із помірними чи тяжкими постковідними симптомами рекомендується мультидисциплінарна реабілітація в умовах стаціонару.

Чи достатньо симптоматичного лікування посковідного синдрому?

Симптоматичного лікування недостатньо. Без впливу на причину розвитку постковдіних ускладнень (синдроми системне запалення, ендотеліїт, пульмоніт), неможливо повністю ліквідувати наслідки лонгковіду.